ПРАВА ПАЦІЄНТА

1. Право на охорону здоров'я (ч. 1 ст. 68 Конституції Республіки Польща від 2 квітня 1997 року (Законодавчий вісник № 78, поз. 483)).
2. Право на інформацію про права пацієнта (ч. 1 ст. 11 Закону від 6 листопада 2008 р. “Про права пацієнта та Уповноваженого з прав пацієнта” (Законодавчий вісник 2016 р., поз. 186), далі - Закон “Про права пацієнта та Уповноваженого з прав пацієнта”).
3. Право на медичне обслуговування, яке відповідає вимогам медичних знань, що спираються на доступні методи і засоби профілактики, діагностики та лікування захворювань, які надаються стоматологами і медичними сестрами з належною ретельністю та відповідно до принципів професійної етики, а в ситуації обмеженої можливості надання відповідних послуг - на використання надійної, відкритої процедури на основі медичних критеріїв, що визначає порядок доступу до цих послуг (ч. 1 і 2 ст. 6, ст. 8 Закону “Про права пацієнта та Уповноваженого з прав пацієнта”; ст. 4 Закону від 5 грудня 1996 р. “Про професію лікаря і стоматолога” (Законодавчий вісник 2015 р., поз. 464), далі - Закон “Про професію лікаря і стоматолога”).
4. Право вимагати, щоб лікар, який надає медичні послуги, звернувся за порадою до іншого лікаря або скликав консиліум лікарів. Вимога пацієнта, так само як і відмова у задоволенні вимоги, повинні бути зафіксовані в медичній документації (ч. 3 і 5 ст. 6 Закону “Про права пацієнта та Уповноваженого з прав пацієнта”).
5. Право на невідкладну медичну допомогу в закладах охорони здоров'я у зв'язку із загрозою здоров'ю або життю пацієнта (ст. 7 Закону “Про права пацієнта та Уповноваженого з прав пацієнта”). Пацієнти з гострим болем та після травм приймаються позачергово.
6. Право на приватність та повагу до особистої гідності під час надання медичних послуг (ч. 1 ст. 20 Закону “Про права пацієнта та Уповноваженого з прав пацієнта”; ч. 1 ст. 36 Закону “Про професію лікаря і стоматолога”).
7. Право (пацієнта або його законного представника) на отримання від лікаря доступної інформації про стан свого здоров'я, діагноз, запропоновані та можливі методи діагностики і лікування, передбачувані наслідки їх застосування або відмови від них, результати лікування, прогнози. Лікар може бути звільнений від цього обов'язку на вимогу пацієнта. У разі несприятливих для пацієнта прогнозів лікар може обмежити інформацію про стан здоров'я та прогнози, якщо за оцінкою лікаря це відповідає інтересам пацієнта. Лікар може надавати вищезазначену інформацію іншим особам лише за згодою пацієнта (ч. 1-3 ст. 31 Закону “Про професію лікаря і стоматолога”; ст. 9 Закону “Про права пацієнта та Уповноваженого з прав пацієнта”).
8. Право на згоду на обстеження або надання інших медичних послуг після належного інформування лікарем. Якщо чинним законодавством не передбачено інше, згода пацієнта може бути виражена в усній формі або навіть поведінкою пацієнта, яка поза всяким сумнівом має свідчити про його бажання отримати медичну допомогу, запропоновану лікарем (ч. 1 і 7 ст. 32 Закону “Про професію лікаря і стоматолога”; ст. 16 Закону “Про права пацієнта та Уповноваженого з прав пацієнта”).
9. Право на письмову згоду на оперативне втручання або на застосування методу лікування чи діагностики, що становить підвищений ризик для пацієнта (ч. 1 ст. 34 Закону "Про професію лікаря і стоматолога").
10. Право на письмову згоду (а у разі неможливості дати згоду у зазначеній формі усна згода, надана у присутності двох свідків, вважається рівноцінною) на участь у медичному експерименті після інформування про цілі, методи та умови проведення даного експерименту, очікувану терапевтичну або пізнавальну користь, ризик та можливість відмовитися від участі в експерименті на будь-якій його стадії. У випадку, якщо негайне припинення експерименту може спричинити небезпеку для життя або здоров'я учасника, лікар зобов'язаний повідомити його про це ( ч. 1 ст. 24, ч. 1 ст. 25 Закону “Про професію лікаря і стоматолога”).
11. Право на відкликання згоди на участь у клінічному випробуванні чи медичному експерименті або на відмову від участі у випробуванні чи експерименті в будь-який час (ч. 1 ст. 27 Закону “Про професію лікаря і стоматолога”).
12. Право на доступ до медичної документації на вимогу пацієнта, його законного представника або уповноваженої ним особи. Медична документація може надаватися: а) для ознайомлення, у тому числі у вигляді доступу до баз даних, які ведуться у сфері охорони здоров'я, за місцезнаходженням суб'єкта, що надає медичні послуги; б) шляхом платного виготовлення її витягів, виписок або копій; в) шляхом видачі оригіналу з підтвердженням отримання і з застереженням повернення після використання; г) за допомогою засобів електронного зв'язку; д) на цифровому носії інформації (ст. 26 і 27 Закону “Про права пацієнта та Уповноваженого з прав пацієнта”).
13. Право на захист даних, що містяться в медичній документації та інших даних, пов'язаних із наданням медичних послуг (ст. 27 Закону від 29 серпня 1997 р. “Про захист персональних даних” (Законодавчий вісник 2016 р., поз. 922); ст. 24 Закону “Про права пацієнта та Уповноваженого з прав пацієнта”).
14. Право на збереження в таємниці інформації про пацієнта, отриманої медичними працівниками у зв'язку із виконанням своїх професійних обов'язків, за винятками, передбаченими законом (ст. 40 Закону “Про професію лікаря і стоматолога”; стаття 17 Закону “Про професію медичної сестри і акушерки”; статті 13 і 14 Закону “Про права пацієнта та Уповноваженого з прав пацієнта”).
15. Право на отримання інформації від стоматолога про реальну можливість отримання медичної послуги в іншого лікаря або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо лікар відмовив у наданні послуги (ч. 2 ст. 38 Закону “Про професію лікаря і стоматолога”).
16. Право на скаргу на стоматолога до уповноваженого з питань професійної відповідальності при відповідній лікарській палаті у разі підозри у діях, що суперечать принципам професійної етики та деонтології, а також у разі порушення ним положень про здійснення медичної професії (ст. 53 Закону від 2 грудня 2009 р. “Про лікарські палати” (Законодавчий вісник 2016 р., поз. 522)
    wykonywaniu zawodu lekarza. (art. 53 ustawy z dnia 2 grudnia 2009 r. o izbach lekarskich (Dz. U. z 2016 r. poz. 522))
17. Право на скаргу на медичну сестру до уповноваженого з питань професійної відповідальності при відповідній палаті медичних сестер і акушерок у разі підозри у діях, що суперечать принципам професійної етики, а також у разі свідомого порушення положень про здійснення професії медичної сестри (ст. 36 Закону від 1 липня 2011 року “Про самоврядування медичних сестер і акушерок” (Законодавчий вісник № 174, поз. 1038)).
18. Право на запис до лікаря, зокрема: особисто, через третіх осіб та за телефоном (13 Додатку до Постанови Міністра охорони здоров'я від 8 вересня 2015 р. “Про загальні умови договорів про надання послуг з охорони здоров'я” (Законодавчий вісник 2015 р., поз. 1400)).
19. Право на повідомлення про небажану дію лікарського засобу медичного працівника, голову Управління реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біоцидних продуктів або суб'єкта, відповідального за введення лікарського засобу в обіг (ст. 12а Закону “Про права пацієнта та Уповноваженого з прав пацієнта”).

ОСОБЛИВІ ПРАВА НЕПОВНОЛІТНІХ ТА НЕДІЄЗДАТНИХ ОСІБ ПРИ НАДАННІ ПОСЛУГ З ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

При отриманні послуг з охорони здоров'я пацієнт віком до 18 років має право користуватися більшістю прав повнолітніх осіб з урахуванням прав законних представників або фактичних опікунів.

1. Пацієнту, який не досяг 16-річного віку, лікар зобов'язаний надати інформацію в обсязі та формі, які необхідні для належного проведення діагностичного або лікувального процесу, а також вислухати думку пацієнта (ч. 7 ст. 31 Закону “Про професію лікаря і стоматолога”).
2. Пацієнту, який досяг 16-річного віку, лікар зобов'язаний надати доступну інформацію про стан його здоров'я, діагноз, запропоновані та можливі методи діагностики і лікування, передбачувані наслідки їх застосування або відмови від них, результати лікування і прогнози (ч. 1 і 5 ст. 31 Закону “Про професію лікаря і стоматолога”).
   відсутності, результати лікування та прогноз. (Стаття 31 (1) та (5) Закону про професію лікаря та стоматолога)
3. Пацієнт, який досяг 16-річного віку, має право дати згоду на проведення обстеження або надання інших медичних послуг лікарем. У випадку, якщо особа є повністю недієздатною, згоду дає її законний представник. Якщо така особа спроможна розсудливо висловити свою думку щодо проведення обстеження, додатково необхідно отримати згоду цієї особи (ч. 1 ст. 17 Закону “Про права пацієнта та уповноваженого з прав пацієнта”; ч. 4 ст. 32 Закону “Про професію лікаря і стоматолога”).
4. Замість неповнолітнього пацієнта (старше 16 років - у разі відсутності рішення, а молодше 16 років - у будь-якому випадку), пацієнта, який є повністю недієздатним або нездатним дати інформовану згоду на проведення обстеження чи надання інших медичних послуг, таку згоду має право дати законний представник пацієнта. У разі відсутності законного представника правом щодо обстеження може скористатися фактичний опікун (ч. 2 ст. 17 Закону “Про права пацієнта та уповноваженого з прав пацієнта”).
5. Пацієнт, який досяг 16-річного віку, недієздатна особа або психічно хворий чи розумово відсталий пацієнт, але з достатнім рівнем усвідомленості, має право заперечувати надання йому медичної допомоги, незважаючи на згоду законного представника або фактичного опікуна. У такому випадку вимагається дозвіл суду з питань опіки (ч. 3 ст. 17 Закону України “Про права пацієнта та уповноваженого з прав пацієнта”).
   przedstawiciela ustawowego lub opiekuna faktycznego. W takim przypadku wymagane jest zezwolenie sądu opiekuńczego. (art. 17 ust. 3 ustawy o prawach pacjenta i Rzeczniku Praw Pacjenta)
6. У разі застосування оперативного втручання або методу лікування чи діагностики, що становить підвищений ризик для пацієнта, у випадку пацієнта, який досяг 16-річного віку, вимагається також його згода (на додаток до згоди законного представника) (ч. 4 ст. 34 Закону “Про професію лікаря і зубного лікаря”).
7. Участь неповнолітньої особи та особи, яка є повністю недієздатною, у медичному експерименті допускається лише за письмовою згодою її законного представника. Якщо пацієнт старше 16 років або молодше 16 років/повністю недієздатний, але здатний свідомо висловити думку щодо своєї участі в експерименті, необхідна також його письмова згода (ч. 2 і 4 ст. 25 Закону “Про професію лікаря і стоматолога”).
8. З метою мінімізації болю і дискомфорту під час проведення клінічного випробування, пацієнт має право на забезпечення участі у зазначеному випробуванні персоналу, який володіє знаннями та навичками поводження з неповнолітніми, а також на застосування методів мінімізації дискомфорту, пов'язаного з проведенням випробування (§ 23 п. 1 Розпорядження Міністра охорони здоров'я від 30 квітня 2004 р. “Про порядок проведення клінічних випробувань за участю неповнолітніх” (Законодавчий вісник № 104, поз. 1108)

Якщо Ви вважаєте, що Ваші права не дотримуються належним чином, звертайтеся до Уповноваженого з прав пацієнта:
Національна безкоштовна гаряча лінія
Офіс Уповноваженого з Прав Пацієнта:
800 190 590 (зі стаціонарних та мобільних телефонів)
пн–пт 9:00 до 21:00
ul. Młynarska 46 01-171 Warszawa
sekretariat@bpp.gov.pl

Правова основа: 1) Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 року (Законодавчий вісник № 78, поз. 483); 2) Закон від 6 листопада 2008 року “Про права пацієнта та Уповноваженого з прав пацієнта” (Законодавчий вісник 2016 р., поз. 186); 3) Закон від 5 грудня 1996 року “Про професію лікаря і стоматолога” (Законодавчий вісник 2015 р., поз. 464); 4) Закон від 15 липня 2011 р. “Про професію медичної сестри і акушерки” (Законодавчий вісник 2016 р., поз. 1251); 5) Закон від 29 серпня 1997 р. “Про захист персональних даних” (Законодавчий вісник 2016 р., поз. 922); 6) Закон від 2 грудня 2009 р. “Про лікарські палати” (Законодавчий вісник 2016 р., поз. 522); 7) Закон від 1 липня 2011 р. “Про самоврядування медичних сестер і акушерок” (Законодавчий вісник № 174, поз. 1038); 8) Розпорядження Міністра охорони здоров'я від 8 вересня 2015 року. “Про загальні умови договорів про надання медичних послуг” (Законодавчий вісник 2015 р., поз. 1400); 9) Розпорядження Міністра охорони здоров'я від 30 квітня 2004 р. “Про порядок проведення клінічних випробувань за участю неповнолітніх” (Законодавчий вісник № 104, поз. 1108)